Конопля нарко площадка клад Бошки марихуана Bruce Banner Орёл

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Мля, братишки и сестренки! Я щас буду вам шедевр написать, хоть и закладки только что закинул. Вот прикол, я типа наркоман комик, знаете ли, весь в стиле "Хроники наркомана". Мамкин сынок с острым язычком. Ищо и на автобусе покатался я, правда, пока меня не выгнали бабки с костылем. Ну ладно, братва, начнем.

Короче, как-то раз я решил отвиснуть на спортдискотухе, да поберечь до опия мои кровеносные сосудики. Как-то жить без грибов никак не хотелось, знаешь ли. Взял с собой свои закладки марихуаны, чтобы народу побольше показать, что ща буду бодяжить на полную катушку.

На дискотухе я заходил, как на крышу из бродячего дома. Пухмяки там, бешеные тусовки, одним словом - "улет". Никакого димедрола и прочих сонных препаратов. Только чистый наркотик и бодрящи танцы. Я так разжигал танцпол, что все вокруг смотрели на меня, как на бога на пирах. Мама дорогая, какой я был бродяга на данной дискотеке!

И вот, спустя груду времени, понеслась моя автобусная одиссея. Моя планета, моя яхта и моя голова. Я забрался в автобус, как на дурные шишки. Ах да, шишки все-таки мои любимые. Пару раз по дороге кидал в глазок, чтобы немного разогреться. Крутяк, братишка!

Сел я, значит, на задний сиденье и начал ощущать, что какие-то бабки с костылем обращают на меня внимание. Но я, как настоящий крутой наркоман комик, был в режиме "пофигиста". Ну не хватало мне сейчас заморачиваться из-за пары бабок, колотящих в стекло!

Однако, неожиданностью было то, что бабки не только на меня обращали внимание, но и на остальных пассажиров. Да так, что все уже задрали свои штаны и принялись выкладывать наличность на мою широкую грудь. Видимо, они подумали, что я дискотеку знатную бабло прихватил и теперь буду радостно бросаться деньгами право и лево.

Но я на такое не подпускаю, братишка! Я настоящий комик и себе любимому я никогда не откажу в удовольствии подшутить. Я встал, подождал, когда все начали напряженно смотреть на меня, и сказал высоким голосом: "Эй, бабульки с костылем! Если хотите отдаться наркоману комику, то на дискотеке, а не в автобусе! Ха-ха-ха!".

Такое заявление взорвало автобус. Люди начали смеяться, а бабки в ужасе закричали "Опий!" и попытались бежать. Но где же им убежать от моего остроумия и наркотического шарма? Никуда!

Люди до сих пор вспоминают этот эпизод автобусной истории. А ведь я просто желал им показать свою наркоманскую сторону, да приподнять немного их настроение. И главное - эти дураки поверили! Вот вам и закладки марихуаны, братишки! Вывод: Мораль этой замечательной истории - наркотики делают наркомана комиком. И даже бабки с костылем не смогут остановить его шоу. К слову, грибы тоже влияют на чувство юмора, но это уже отдельная история.